Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.
Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому. 20 лютого вся Україна з болем і скорботою згадує загиблих героїв Небесної Сотні, а також воїнів, які захищаючи кордони та незалежність нашої держави на Сході, не повернулися до своїх сімей, до своїх домівок.
Гіркі події сьогодення, звичайно, не могли залишити байдужими студентів, викладачів та співробітників коледжу, серед яких є учасники Майдану, учасники бойових дій на Сході країни.
Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Минуло три роки, але емоції й спогади завжди житимуть у наших серцях.
« ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!» – саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок, тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі, ті, для кого "справедивість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя.
Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай,
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?
І в щасливі й злі години
Ми для неї живемо.
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо.
Темні часи пройдуть. Буде колоситись хліб. Будуть сміятись діти. Буде жити Україна.
Але віднині небесне воїнство поповнилось ще однією сотнею. Небесною сотнею.
Герої не вмирають!
