Голодомор – явище, яке навіки викарбуване в книзі буття українців. Ці трагічні сторінки нашої історії – національне нещастя, яке поглинуло мільйони безневинних, а, значить, – не підлягає забуттю. У 32-33 роках загинуло до 10 мільйонів людей. Було встановлено, що жертвами голодомору стали 4 мільйони українців, серед яких мільйон – це діти віком до 10 років. Саме тому вже 24 країни світу визнали голодомор геноцидом українського народу.
З метою вшанування пам’яті жертв голоду 1932-1933 років у коледжі було проведено виховний захід, присвячений цим подіям. Промова Володимира Шевченка, голови циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін, викладача дисципліни «Історія України», про події трагічних 1932-1933 років змусила студентів замислитися про те, що кожна людина живе у трьох вимірах: учора, сьогодні, завтра. Учора – це наша історія. Вона бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ, якщо він справжній, має свою власну історію та пам'ять.
Пронизливі вірші у виконанні студенток Ольги Мельник та Вікторії Шевченко стали підтвердженням трагічності тих подій.
Далі… Затамувавши подих студенти переглядали фільм «Світ знав, але мовчав», в якому документальні факти гармонічно поєднані зі спогадами очевидців. Присутні на заході замислилися про той непереборний жах, який охоплює людину в момент, коли дитина просить у матері їсти, а навіть малесенького шматочка хліба немає, та той нестерпний біль від втрати рідних...
Валерія Дорошенко, культорганізатор
