Під такою назвою з нагоди Дня рідної мови та в рамках Тижня циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін в очно-дистанційному форматі зі студентами спеціальності «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології» групи АН221 та спеціальності «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» групи ЕН232 було проведено журнал-вікторину.
Діалектна мова України стала об’єктом дослідження експертів, які з’ясували та, перегортаючи сторінку за сторінкою, донесли до загалу інформацію про те, що таке діалект та звідки він береться в мові; як історично формувалися наші діалекти. Було отримано відповідь на питання: чи діалекти засмічують нашу мову, чи варто їх розвивати та підтримувати?
Далі на студентів чекала вікторина, яка виявила кращих знавців загальноукраїнських діалектизмів, а також чернігівської говірки.
Підсумовуючи, було зроблено висновок, що діалекти – це невичерпне джерело для мови. Саме такі регіональні слова чи вислови напувають її та роблять оригінальнішою й цікавішою.
ЧУДЕСНІ БАРВИ
Які чудесні барви у нашій рідній мові,
які відтінки різні від Сейму аж по Сян!
У Києві говорять інакше, ніж у Львові, –
і чорногуз, і бусол, лелека і боцян…
Так наче називаєш різновиди лелек ти,
а це лиш різні назви, синонімічний ряд.
А є ще риси мови, що звуться діалекти:
це говори місцеві на дещо інший лад.
На Київщині (в Літках) взуття зовуть обувка,
а огірок звичайний в Чернігові – гурок,
а кошик на Поліссі (в Іванкові) – кошувка,
і назви, і вимова різняться що не крок.
Дмитро Білоус
Ольга КИСЛА,
викладач циклової комісії
соціально-гуманітарних дисциплін
