Скільки б разів ми не відвідували Національний музей «Чорнобиль» в місті Києві, стільки він буде залишати неймовірні враження, певні емоції і спогади про той страшний і спекотний 1986 рік, який поділив історію на «до» та «після», який залишив це страшне тавро під назвою «чорнобилець» і хвороби, які як павутиння охоплюють все нові й нові тіла…
Цього разув музеї побувала студенти ІІ курсу спеціальності «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології» (групаАН171). Цікава розповідь екскурсовода нікого не залишила байдужими. Чорнобильська аварія стала не тільки величезною трагедією і найбільшою екологічною катастрофою ХХ століття, а й уроком всьому людству, показавши, що ядерна енергія, яка вийшла з-під контролю, не визнає кордонів. На жаль, її відгомони будуть звучати ще довго і позначаться не на одному поколінні людей. І лише завдяки мужності та самовідданості робітників, вчених, військових і добровольців, які ризикували власним життям і здоров'ям, які виконали тоді, у 1986 році, безпрецедентні за своїми масштабами та складністю роботи з екстреного усунення наслідків цієї трагедії, вдалося уникнути більш жахливих наслідків.
За різними даними, від 600 до 800 тисяч осіб зі всього СРСР брали участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС, від 4000 до 10000 осіб загинуло від наслідків вибуху, понад 70000 осіб – стали інвалідами. Під радіоактивне випромінювання внаслідок вибуху на Чорнобильській АЕС потрапило 1,9 млн. людей в Україні. Загалом, 8,4 млн. осіб – у Білорусі, Росії, Україні та інших країнах, зокрема, Європи. Було евакуйовано 47500 жителів міста Прип’ять, зараз у зоні відчуження проживає 140 осіб – так званих само поселенців; близько 7 мільйонам людей в Україні, Росії та Білорусі виплачується компенсація.
Під час екскурсії студенти ще раз переконалися, який згубний вплив має радіація на природне середовище і, зокрема, на людину.
Поки пам'ять жива – герої не вмирають.
Савченко Ірина,
викладач дисциплін «Екологія» та «безпека життєдіяльності».
