Ой на Івана, та й на Купала
Там дівчинонька квіти збирала.
Квіти збирала, в пучечки клала,
До річки несла, в воду пускала
"Ой світи, сонце, світи та й не грій,
Щоб мій віночок та й не згорів.
Щоб мій віночок живим зостався
Та й миленькому в руки дістався".
Пливи, віночку, по синій хвилі
До тої хати, де жиє милий.
Поплив віночок та й за водою,
Серце дівоче забрав з собою.
У ніч з 6 на 7 липня відзначають стародавнє язичницьке свято Івана Купала. Це свято припадає на день літнього сонцевороту, тому символізує народження літнього сонця – Купала і тим самим завершує панування весняного сонця – Ярила.
Головні персонажі свята – Купала та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества.
Старовинне народне свято Івана Купала широко відзначають не тільки в Україні, але і в інших слов'янських країнах. Воно має дуже давні язичницькі корені. Свято на честь Сонця в нас здавна відзначали день Літнього сонцестояння. Після введення християнства до нього приурочили свято Різдва Іоанна Хрестителя, який за старим стилем відзначалося 24 червня. Тепер воно припадає на 7 липня, у зв'язку з чим втратив календарну прив'язку до сонцестояння.
Іванів день заповнений обрядами, пов'язаними з водою, вогнем і травами. У ніч на Івана Купала гадають, палять багаття, пускають вінки по воді і шукають квітку папороті.
Тож, з нагоди свята, бажаємо всім здоров`я, успіхів у починаннях та впевненості у своїх силах! Нехай купальське вогнище очистить вас від усіх хвороб та негараздів, а легендарний цвіт папороті дає віру у надзвичайне та дивовижне.
