З початком нового навчального року для учасників освітнього процесу (як педагогічних працівників, так і студентів) розпочинається активний процес наукової роботи, що, зокрема, передбачає написання наукових статей. У зв’язку з цим виникає багато питань щодо правильності оформлення списків використаних джерел та який саме стандарт для цього використовувати: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 чи ДСТУ 8302:2015?
ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» визначає загальні вимоги і правила бібліографічного описування документа, його частини або групи документів. Його використання обов’язкове для бібліотек, центрів державної бібліографії, органів науково-технічної інформації, видавців, інших установ, які займаються бібліографуванням документів. Будь-які бібліографічні посібники, у тому числі бібліографічні списки, мають складатися відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Згідно з цим стандартом маємо такі основні поняття:
Бібліографічний запис – це елемент (компонент) бібліографічної інформації, що фіксує відомості про документ – об’єкт запису і дозволяє його ідентифікувати, розкрити його склад і зміст для бібліографічного пошуку.
Бібліографічний опис – це сукупність бібліографічних відомостей про документ, наведених за обумовленими правилами, що визначають порядок розташування й наповнення зон і елементів, призначених для ідентифікації та загальної характеристики документа. Бібліографічний опис є основною частиною бібліографічного запису.
ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 не розповсюджується тільки на бібліографічні посилання, оскільки бібліографічне посилання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитований, розглянутий або згаданий у тексті документа інший документ, необхідних і достатніх для його загальної характеристики, ідентифікації та пошуку.
Об’єктом бібліографічного посилання є всі види опублікованих і неопублікованих документів, їхні окремі складники або групи документів на будь-яких носіях інформації.
Бібліографічне посилання застосовують у разі цитування й запозичення текстів, положень, формул, таблиць, ілюстрацій тощо. Посилання на джерела потрібні для дотримання принципів академічної доброчесності, поглибленого ознайомлення з темою, перевірки цитат, уникнення конфліктних ситуацій між авторами, звинувачень у плагіаті та крадіжках інтелектуальної власності.
Правила та особливості складання бібліографічних посилань, їх розміщення у виданнях запроваджено в систему міжнародних стандартів ISO та національного стандарту ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні вимоги та правила складання», який введено в дію з 1 липня 2016 року.
Види бібліографічних посилань:
-
за складом елементів бібліографічного запису: повне, коротке;
-
за місцем розташування у документі: внутрішньотекстове, підрядкове, позатекстове;
-
за повторністю наведення посилань на один і той самий об’єкт: первинне, повторюване.
Якщо максимально узагальнити наведену вище інформацію, то при складанні бібліографічного посилання при написанні наукових робіт використовується бібліографічний опис (у повній або скороченій формі), оформлений за ДСТУ 8302:2015.
Додаткову інформацію зі складання бібліографічних посилань можна переглянути за посиланнями:
-
Бібліографічне посилання (загальні правила складання) відповідно до ДСТУ 8302:2015, запровадженого в дію в Україні 01.07.2016 : метод. рек. / Укр. інж.-пед. акад. ; уклад. С. В. Карпенко. – Харків, 2017. – 20 с
Ірина Скальницька,
провідний бібліотекар
