Титульний аркуш, титул (від лат. titulus – надпис, заголовок) – одна чи кілька перших сторінок видання у формі книжкового блоку з наведенням основних вихідних відомостей, що дають змогу його ідентифікувати (титулувати), відрізнити від усіх інших.
Титульний аркуш виконує функції своєрідного паспорта книги, фіксації її унікальних, неповторюваних в інших виданнях головних відомостей – про автора(ів), назву, вид і жанр, місце і рік видання та ін. Вихідні відомості, розміщені на титульному аркуші, уможливлюють достатньо вичерпне характеризування книги та призначені для інформування користувачів про це видання, а також є основним джерелом для укладання бібліографічного опису та бібліографічного запису. Титульний аркуш виконує також своєрідні практичну, естетичну та вступну функції, оскільки від його компонування, варіювання шрифтами і кеглями, наявності додаткової інформації про книгу (зазначення видавництва, видавничої марки, ілюстратора, перекладача, редактора тощо), художнього оформлення багато в чому залежить загальне враження від видання, його оцінювання читачами.
Титульний аркуш Острозької Біблії, надрукованої
Іваном Федоровим (1580)
Перші після винаходу книгодрукування книжки не мали титульного аркуша. На першій сторінці зазвичай наводились ім’я та прізвище автора і розлогий, з кількох десятків слів, заголовок твору, що слугував своєрідною анотацією і переходив у фактично текст книги. Відомості про друкаря, місце і час друкування зазначались у кінці книги. Уперше титульний аркуш зі всіма основними елементами, потрібними для бібліографування – назвою, іменем автора і роком видання, застосував у 1476 р. німецький друкар Ерхард Ратдольт у календарі Реґіомонтана. В історії українського книгодрукування першим титульний аркуш ввів Іван Федоров у 1580 р. у виданні в Острозі Нового Завіту і Біблії.
Титульна сторінка – лицьовий бік титульного аркуша, на якому розміщують основні вихідні відомості видання у певній послідовності: надзаголовкові дані, відомості про автора(-ів), назву, підзаголовкові дані, вихідні дані. Вони застосовуються у видавничій практиці з 15–16 ст. і набули стандартизованого вигляду, з незначними відмінностями в окремих країнах.
Приклад оформлення одинарного титульного аркуша
Назва видання наводиться в авторській редакції, або ж вона є відкоригованою на вимогу видавця і за узгодженням з автором(ами).
Необхідність підзаголовкових даних на титульному аркуші залежать від низки чинників: потреби пояснити чи уточнити назву видання, його вид (навчальний посібник, монографія, довідник тощо), читацьке призначення, навести імена укладача, редактора, перекладача, ілюстратора, порядковий номер тому, випуску, частини або інформацію, чи є це видання передруком, та ін.
Вихідні дані наводяться у нижній частині титульної сторінки. Вони містять: місце(я) випуску, найменування (ім’я видавця, назву видавництва), рік випуску видання.
За кількістю сторінок розрізняють титульний аркуш:
– одинарний (є найпоширенішим; складається з одного аркуша, тобто титульної сторінки та звороту титульного аркуша);
– подвійний (містить два аркуші, тобто чотири сторінки, і складається з таких послідовно розміщених елементів книги – авантитулу, контртитулу, титульної сторінки та звороту титульного аркуша або з авантитулу, розгорнутого титульного аркуша та звороту титульного аркуша.
Приклад оформлення подвоєного розгорнутого титульного аркуша
За змістовим наповненням розрізняють такі титульні аркуші:
– розгорнутий, який конструктивно є другою і третьою сторінками подвійного. Всі його елементи, за задумом видавця чи художника, утворюють цілісну композицію. Використовується у багатотомних, серійних, поліпшених (подарункових, ювілейних), перекладних виданнях та перевиданнях.
– розворотний, який конструктивно також займає другу і третю сторінки, проте відрізняється від розгорнутого розміщенням інформації про видання: на лівій сторінці розвороту зазвичай подають портрет автора або цитату, на правій – надзаголовкові дані, прізвище автора(ів), назву, підзаголовкові та вихідні дані.
Приклад оформлення розворотного титульного аркуша
багатотомного видання
Задля позитивного сприйняття читачами важливою умовою є дотримання певних вимог у компонуванні всіх розміщених на ньому різноманітних і неоднакових за значенням відомостей. Це досягається шляхом виділення за допомогою різних шрифтів та їх кеглів найважливіших інформаційних елементів титульного аркуша, продуманого групування окремих рядків тексту, логічних зв'язків між ними, їх супідрядності і єдності.
Приклад оформлення розворотного титульного аркуша
перекладного видання
Вимоги, що висуваються до оформлення титульного аркуша видавничими організаціями, унормовані у стандартах. Проте не всі видавці дотримуються чинних стандартів, культури видання і тому подають на титульному аркуші неповну інформацію.
Ірина СКАЛЬНИЦЬКА,
провідний бібліотекар
За матеріалами Української бібліотечної енциклопедії
