Реальність потребує різних форм
осмислення. Треба створити цілісний
образ, якщо цього не зробити, то до нас
прийдуть образи іншої держави,
які абсолютно не будуть дружніми
Режисер фільму Володимир Тихий
12 лютого члени студентського наукового гуртка «Вектор» та студенти І курсу спеціальності «Транспортні технології» разом з викладачами Наталією Петриченко та Іриною Демченко переглянули нашумівшу стрічку режисера Володимира Тихого «Наші котики». Фільм, який вносить розмаїття у палітру українського кіно, творить по суті новий для нашого мистецтва спосіб осмислювати і переживати війну та втрати.
Що ж відрізняє «Наших котиків» від усіх інших фільмів про війну? Насамперед відсутність пафосу та присутність гумору, часом чорного. Автори в певні моменти балансують на межі фолу, проте жодної червоної лінії вони не перетинають.
Неполіткоректна комедія у сатиричній формі розповідає про перші місяці війни, коли фронт тримали добровольці, які без досвіду та бойових навичок змушені відбивати атаки бронетехніки, чеченців та російського спецназу.
Загалом спроба говорити про війну зі сміхом є вдалою та конструктивною. Автори «проходяться» по усіх наболілих та найбільш обговорюваних темах: тут жартують і з приводу Мінських угод, мови ненависті, стосунків ЗСУ та місцевого населення, некомпетентних журналістів і мобілізованих перших хвиль, коли із сантехніків, трактористів чи айтішників за короткий час формувалися справжні воїни.
Хочеться додати, що для того, аби так знімати про війну, що триває, потрібно мати сміливість. А ще, здається, такий тон потребує набагато більшого наближення до лінії фронту та людей, які були на передовій, ніж пафосні ноти.
Іронічний сюжет дозволяє поглянути на події під іншим, не зовсім стандартним, кутом зору, що в свою чергу може стати основою для зменшення рівня капітуляційних настроїв і вказує на широку множинність вибору виходу із, здавалось би, безнадійної ситуації.
Наталія Петриченко, Ірина Демченко,
керівники наукового студентського гуртка
