09 листопада, у День української писемності та мови, свята розвитку державної мови, яке щороку відзначається в Україні в цей день, починаючи з 1997 року, у Ніжинському фаховому коледжі НУБіП України було проведено літературний вечір, адже поезія – один з найгеніальніших винаходів людства. Перефразовуючи слова поета Бориса Олійника, можна сказати, що поезія «нас охрестила на людину, піднявши з чотирьох до піднебесь». Де і коли був написаний перший віршований твір – невідомо. Можливо, то була молитва, первісне заклинання чи гімн природі? А можливо, це було перше зізнання в коханні?
Українці, мабуть, серед когорти тих, хто дуже любить поезію: самих лише народних пісень по всій Україні записано понад 500 тисяч! А ще були гнівно-журливі твори Шевченка, і революційні рядки Франка, і сентиментальні строфи Лесі Українки, і музичні вірші Тичини, сонети Рильського, пісні Малишка, містичні образи Богдана-Ігоря Антонича та модерні форми сучасних поетів…
Вечір поезії в коледжі розпочався спогадами про непростий, тернистий шлях української мови до свого сучасного становища – державної мови великої європейської нації. Потім у виконанні Наталії Шевченко, заступника директора з виховної роботи, та студентів коледжу Євгена Труша, Юлії Кузнєцової, Олександра Коваля, Юлії Коровай, Ірини Пироганич, В’ячеслава Гненюка звучали поезії про українську мову, її багатство, велич та значення в житті українців, адже саме вона є генетичним кодом нації.
Студенти коледжу Назар Костюк, Юлія Маслак, Євген Назаренко, Катерина Галюга, Вікторія Беліменко занурили слухачів у таємничий світ поезії про кохання, у якій кожен знаходить щось своє: хтось – політ, інший – прозріння, комусь вона як ліки, а для когось – тиха сердечна розмова з хай незнайомою, а все ж рідною людиною.
Людина – невід’ємна частина природи, а природа – основа життя людини, існування окремо неможливе. Ми мусимо дбати про те, щоб не загубити та не згубити красу, яка навколо нас, адже дуже часто людина чомусь вважає себе вінцем природи, найвищим її творінням, чинячи непоправну шкоду всьому живому навколо. Саме такими думками були наповнені рядки поезій у виконанні Анни Максюти, Богдана Борознюка, Максима Берковця та Валерії Черненької.
Долучилися до участі в літературному вечорі юні таланти нашого коледжу. Свою поезію, наповнену молодечим оптимізмом, патріотичним пафосом, філософською глибиною, читали Яна Лозицька, Роман Мішок, Ольга Кривенко.
Катаріна та Даніель Стець, студенти коледжу, репрезентували учасникам вечора свою улюблену поезію.
Закінчилася зустріч рядками поезії Ліни Костенко та побажаннями нових зустрічей.
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ольга Кисла,
викладач циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін
