9 березня вся Україна відзначає 202-річчя з дня народження великого українського письменника й художника Тараса Григоровича Шевченка.
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях Черкаської області в сім'ї кріпака. У 9 років утратив матір, у 11 – батька. У 1831 році Шевченко був відданий на 4 роки в учні до художника Василя Ширяєва в Петербурзі. У складі артілі художника Шевченко брав участь у розписі Петербурзького Великого театру як підмайстер-рисувальник. У 1838 році впливові покровителі Шевченка, серед яких – художник Карл Брюллов, поети Василь Жуковський та Євген Гребінка, викупили молодого поета на свободу. Пан погодився відпустити кріпака за чималу на той час суму – 2,5 тис. рублів. Щоб її зібрати, Карл Брюллов написав портрет Василя Жуковського - вихователя спадкоємця престолу, і портрет був розіграний в лотерею, у якій узяла участь царська родина.
Отримавши свободу, Шевченко став студентом Петербурзької Академії мистецтв. Завдяки високому рівню підготовки його зарахували відразу до четвертого класу. Незабаром він став одним з найулюбленіших учнів Карла Брюллова. У 1840 році вийшла перша збірка віршів Шевченка "Кобзар", куди ввійшло 8 творів. Книга розійшлася за два тижні і набула неймовірної популярності. Окремими виданнями вийшли поеми "Гайдамаки" і "Гамалія".
Як художник Шевченко також не переставав творити. Ним було створено низку картин у дусі критичного реалізму (наприклад, "Катерина"). Після зближення з київським Кирило-Мефодіївським товариством його заарештували. Потім у біографії Шевченка було заслання в Орську фортецю Оренбурзької області. Йому заборонили писати, малювати. Після експедиції на Аральське море, Шевченка перевели до Новопетровської фортеці, де він перебував до 1857 року. Там він написав кілька повістей: "Художник", "Княжна" та інші.
Протягом останніх трьох років життя Шевченко, незважаючи на підірване здоров'я, активно займався просвітницькою діяльністю. Підготував до друку "Буквар" для вечірніх шкіл (був випущений тиражем в 10 тис. примірників за рахунок автора). У 1860 році Шевченко став першою людиною в Російській імперії, яка отримала звання академіка гравюри.
Помер Тарас Григорович 10 березня 1861 року в віці 47 років від хвороби серця. Був похований на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а за два місяці труну з його прахом, відповідно до його заповіту, перевезли в Україну й поховали на Чернечій горі біля Канева.
Наскрізь проймає серця таке актуальне й нині, у часи боротьби за звільнення українських земель від ворогів-загарбників на Сході, вогненне слово поета, що пробуджує патріотичний дух і настрій — борця за свободу свого народу, неньки України.
Низько вклонімося Тарасу Шевченку в знак вічної пам’яті про Пророка — символа нескореності духу українського народу, який пробуджував і зароджував, підтримував і зміцнював в кожному — то піснею, то словом, то власним життям — правду і безмежну любов до людини.
Навчімось же і ми любити свій народ, як Тарас,
і щодня іти до його величі...
Ми, українці, відчуваємо гордість за Генія і за свою величну Україну,
і завжди готові боронити її від чужоземних зазіхань!
Ольга Кисла, викладач циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін
