Щороку у четверту суботу листопада Україна і світ вшановують пам'ять мільйонів українців, які загинули під час Голодомору 1932 – 1933 років під час жахливого голоду, створеного варварською політикою сталінського режиму. Хоча ця жахлива трагедія була одним з найжорстокіших подій ХХ століття, Радянському союзу не вдалося зломити дух українського народу.
Визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу законодавчо закріплене Законом України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок там вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був Голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи, а була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.
Зараз для нас, українців, моральний обов’язок держави та суспільства перед минулими та наступними поколіннями – пам’ятати про кожного, хто загинув від голоду, і передати пам’ять про цю трагедію.
Сьогодні традиційно відзначили цей день у Ніжинському фаховому коледжі НУБіП України проведенням виховного заходу«Пам'ять і біль українського народу», флешмобом «Запали свічку пам’яті», тематичною виставкою літератури у бібліотеці коледжу «Навічно в пам’яті народній».
З нагоди дня вшанування пам’яті загиблих під час Голодомору 1932-1933 років біля пам’ятного знаку жертвам голодомору та політичних репресій, студенти коледжу вшанували хвилиною мовчання пам'ять закатованих голодом мільйонів українців та прослухали бесіду про голодомор в місті Ніжині 1932-1933 років.
Проведені заходи були спрямовані на донесення до студентів масштабів жорстокості, з якою винищували український народ, виховання особистої стурбованості кожного за події тих років. Кажуть, що час лікує душевні рани. Але рану в серці України, пов’язану з Голодомором 1932-1933 років, загоїти неможливо. Вона завжди нагадуватиме про те, як у людей відбирали хліб, забирали все, чим можна було підтримувати життя.