Чорнобиль не має минулого часу. 26 квітня 1986 року – одна з найтрагічніших дат в історії людства: на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції за 110 кілометрів від столиці України Києва, майже в центрі Європи, сталася аварія, яку обґрунтовано кваліфікують як найбільшу в світі техногенну й екологічну катастрофу.
Цього року виповнюється 30 років з дня Чорнобильської трагедії. Навколо цієї події виникло чимало міфів, перекручень, домислів. Дехто зробив чорнобильську тему картою у політичній грі, а в деяких колах, керуючись суб'єктивними інтересами і розрахунками, намагаються применшити значення катастрофи чи навіть піддати її забуттю. Втім, Чорнобиль не минув. Він промовисто нагадує про себе щодня численними проблемами в різних сферах суспільства, у долі мільйонів людей, житті кожного з нас. Ядерний розпад має свою, добре відому науці пролонгованість в часі й просторі, а готових програм щодо подолання наслідків подібних катастроф не існує.
Тож треба пам'ятати: майбутнє підкоряється людині тоді, коли вона здатна глибоко і всебічно осмислювати минуле і, максимально мобілізуючи творчий потенціал, вміти отримувати уроки з допущених помилок і прорахунків, шукати нових засобів вирішення завдань. З цього погляду Чорнобильська катастрофа, котра застала нас зненацька, виявивши нашу низьку готовність до екстремальних ситуацій, поки що мало чого нас навчила. На багатьох напрямках роботи щодо подолання її наслідків маємо проблеми, породжені як зміною соціально-економічної ситуації, так і вічними нашими вадами – безгосподарністю, користолюбством, нездатністю до конструктивної самокритики.
Своїм відлунням Чорнобильська катастрофа спонукає до пильності. Вона знову і знову примушує замислитися на тим, що науково-технічний прогрес не тільки дає сучасній людині засоби, щоб досягти намічених цілей на шляху цивілізованого поступу, а й вимагає (й дозволяє) знаходити запобіжники, котрі дають гарантії безпеки, а це прямо пов'язано і з формуванням та розвитком світоглядних моральних засад, які об'єднують людей.
Сьогодні, 26 квітня, в день вшанування пам’яті ліквідаторів ЧАЕС, студенти агротехнічного коледжу брали участь у відкритому виховному заході «Дзвони Чорнобиля», на якому читалися вірші, присвячені трагічним подіям.
Особливу подяку висловлюємо студенткам групи ОН151, зокрема: Аліні Паскевич, Анні Костюченко, Юлії Костюченко, Аліні Самофал, Тетяні Ісаєнко, Катерині Полонець, Сніжані Ткаченко та Катерині Повисшій з групи ОН141.
Окрема вдячність класним керівникам академічних груп: Віктору Кузьміну (група АН151), Оксані Кулик (група КН151), Олені Ковтун (група ОН151), які разом зі своїми студентами були учасниками заходу.
Чорнобиль кличе людство до консолідації заради власного порятунку.
Ірина Савченко, викладач дисциплін «Екологія», «Безпека життєдіяльності»
26 квітня о 10 годині біля меморіалу «Дзвони Чорнобиля», що в 3-му мікрорайоні, відбувся урочистий мітинг. Представники міської влади, ліквідатори аварії на ЧАЕС, рідні загиблих, керівники, працівники установ та організацій, представники депутатського корпусу міської ради, учні загальноосвітніх шкіл, студенти ВУЗів та небайдужі ніжинці вшановували подвиг героїв-ліквідаторів. Серед присутніх також були студенти і викладачі Ніжинського агротехнічного коледжу.
До присутніх звернувся мер міста Анатолій Лінник. Заупокійну літію за померлими звершив настоятель Свято-Покровської парафії Ніжина протоієрей Михаїл Якубів. 320 імен ніжинців вкарбовані в пам’ять навічно: кожного померлого ліквідатора названо поіменно. Ольга Кобзар, викладач Ніжинської школи мистецтв, зачитала щемливого вірша «Лист з Чорнобильської зони», виступив дитячо-юнацький зразковий хор «Сяйво» Ніжинської музичної школи, а потім…
Пролунала сирена. Загиблих вшанували хвилиною мовчання. Наприкінці до меморіалу покладено квіти. Вже після завершення офіційних урочистостей чорнобильці отримали державні нагороди, ордени і медалі, відзнаки за участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.
Чорнобиль – біль, тривога. Пам’ятаймо!
Тетяна Шеїн, заступник директора з навчально-виховної роботи
