Щорічно у третій четвер травня в Україні відзначаютьДень вишиванки, яка є символом національної єдності та культурної спадщини України.
Цей день має глибокий духовний зміст, відображає усю багатогранність і творчість українського народу, адже саме в орнаментах української вишиванки можна передати те, чого не завжди скажеш словами. Споконвіку українці відображали орнаментами вишиванок найважливіші цінності в житті українця – любов, життя, силу, здоров’я і невичерпну свободу.
Свято було засноване в місті Чернівцях у 2006 році. Студенти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича запропонували ідею акції «Всесвітній день вишиванки» і одного дня прийшли в українському традиційному одязі. Спочатку акцію підтримали кілька десятків студентів і викладачів університету, але в подальші роки свято вийшло на всеукраїнський рівень, до нього приєдналася українська діаспора по всьому світу, а також всі охочі підтримати Україну.
Що символізують основні кольори вишиванок?
Червоний колір– символізує любов до людини, життя, енергію сонця, радість.
Білий колір – символ невинності й оберіг від нещастя та лихого ока.
Чорний колір – це багатство і достаток.
Золотий або жовтий – справжній символ меду і пшениці, добробуту, достатку, багатства і радості.
Зелений – жіночий колір, колір усього живого.
Синій колір – символ неба і води, звільнення від недуг і душевного спокою.
Вишивка на території сучасної України має давнє походження – нею оздоблювали одяг ще в часи трипільської культури, у період появи ткацтва, але більше про перші прикрашання одягу можна дізнатися з розкопок скіфських курганів. Звідти й cтало відомо, що святкові костюми скіфів щедро орнаментувалися золотими нашивками із зображенням грифонів, левів та оленів, різноманітними аплікаціями з кольорової шкіри й декоративними швами. Водночас літнім одягом скіф’янок була довга вільна сорочка з широкими рукавами, яку на плечах, по низу рукавів та по подолу прикрашали золотими нашивками. Також є докази щодо використання рослинних орнаментів в оздобленні: стебел рослин, листків плюща, квіток лотоса та виноградної лози.
Пізніше, коли територію України населяли сармати, вже більше прослідковувалося соціально-економічне розшарування – наприклад, багаті жінки прикрашали одяг золотим гаптуванням, а бідніші використовували кольорову вишивку.
З кінця XVIII століття до 90-х років XIX століття найпоширенішою була вишивка бісером. Вона широко побутувала у вищих сферах суспільства, у поміщицькому середовищі. Бісером прикрашали гаманці, сумочки, портмоне, чохли на меблі і, навіть, картини.
На початку XX століття українська творча інтелігенція почала цілеспрямовано формувати національний стиль. У західних областях України митці використовували орнаменти гуцульської вишивки, а в центральних – звертались до героїчної епохи Гетьманщини XVII-XVIII століття, відтворюючи шитво доби бароко.
Нині художники та дизайнери, вивчаючи традиції національного костюма, інтерпретують художню вишивку на сучасних моделях одягу. Вбрання майстри оздоблюють індивідуально, адже українська вишивка – це насамперед прояв власної унікальності.
У Всесвітній день вишиванки студенти та співробітники Ніжинського фахового коледжу НУБіП України долучилися до флешмобу «Моя сорочка – вишиванка», продемонструвавши тим самим, що ми активні та пам’ятаємо маленькі традиції свого великого народу.
Сьогодні, одягнувши вишиванки, ми підкреслили те, що ми є нація, нація сильна, вільна, незалежна, яка має право на гідне життя!
Бажаємо нам укріплення української ідентичності заради перемоги і процвітання нашої країни!