Дистанційний формат вніс свої корективи не лише в освітній процес, але й в людські стосунки. Ми рідко бачимося, спілкуємося переважно телефоном або онлайн. Якщо ж випадає нагода зустрітися і провести час разом та ще й дізнатися щось нове і цікаве – ми завжди цьому раді. Тож, коли класний керівник групи КН211, студентів третього курсу спеціальності «Комп’ютерна інженерія», Ірина Іванченко запропонувала відвідати музей, ми охоче погодилися. Музей НДУ імені М.Гоголя, який носить назву «Homo Sovieticus», досить незвичайний. Homo Sovieticus – саркастичний та критичний термін, що вживається до середньостатистичної людини, яка народилася у Радянському Союзі і котра сприймає навколишній світ, використовуючи виключно систему міфів того часу. Цей музей не є ностальгією за епохою. Мета його створення – переосмислити речі, погляди. Музей відтворює куточки житла людей радянської епохи від 20-х до 80-х років: селянську світлицю 20 – 40-х рр. ХХ ст., кімнату інтелігента 50 – 60-х рр. ХХ ст., кімнату студента гуртожитку 70-х рр. ХХ ст., вітальню робітника 80-х рр. ХХ ст.
Для нас, студентів, візит до музею – це практика з вивчення історії. Експозиція – інтерактивна. Тут усе гуде і крутиться. На прялці можна прясти, механічною бритвою – хоч зараз поголитися, потанцювати під справжній патефон, посушити волосся радянським феном, який трохи нагадує пилосос, але волосся сушить гарно. Деякі з експонатів – унікальні документи епохи, які допомогли нам зануритися в атмосферу того часу. Студенти не тільки прослухали розповідь гіда про те, як музей створювався, звідки надійшли експонати, що кожна локація символізує. Ми змогли потримати в руках старі речі, уявити себе студентами 70-х років. Окрім предметів побуту в музеї знаходяться картини художника А.П.Шмикова. Нам запам’яталися слова екскурсовода: «Цей музей створено для пам’яті про нелегкі часи, а не з туги за ними».
Денис Мельникович,
студент групи КН211