Щороку, в четверту суботу листопада, Україна вшановує пам’ять мільйонів безневинних людей, які загинули під час Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років – трагедій, що залишили глибокий рубець у національній історії.
Цей день – не лише про минуле. Це день, коли ми усвідомлюємо цінність людського життя, свободи, права на власну культуру та державність.
Механізм, який призвів до Голодомору, був приведений у дію з Москви тодішніми лідерами комуністичної партії. У січні 1928 року режим запровадив насильницькі хлібозаготівлі. У фермерів держава примусово забирала більшу частину або й все вирощене зерно за значно заниженими цінами. Одночасно розпочалась «ліквідація» найзаможніших господарств. У 1930 році колективізація викликає масові протести і повстання. Впродовж року в Україні відбулося понад чотири тисячі протестних виступів за участю більше мільйона селян. Однак, незважаючи на це, до жовтня 1931 року колективізованими, тобто, фактично державними, стали 68% селянських господарств та 72% орної землі. Загалом в Україні було «розкуркулено» понад 352 тисячі господарств.
Результатом цього, а також внаслідок неефективного колгоспного господарювання став голод, через який весною 1932 року померло кілька сотень тисяч українців.
Але Україна все одно залишалася центром спротиву тоталітарному режиму. На перші сім місяців 1932-го на Україну припадає 56% від усіх антивладних виступів у Радянському Союзі.
Улітку 1932 року через наростання спротиву Сталін із оточенням прийняв рішення про організацію в Україні штучного голоду, щоб не «втратити» Україну, шляхом знищення частини населення.
Під час голоду тоталітарна влада не лише не припинила примусове відбирання їжі, а й відхилила допомогу з-за кордону та кинула всі сили на ізоляцію голодуючих районів. Армія, загони НКВД оточили українські міста та залізничні станції, бо селяни втечею намагалися врятуватися від голодної смерті. Мешканцям сіл забороняли виїжджати в інші регіони СРСР. Хліб вилучався, продавався до інших країн за валюту, яку спрямовували на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств.
Голод на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. Українцям як етносу було завдано смертельної рани.
Сьогодні росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову. В умовах нинішньої війни за незалежність наша пам’ять про Голодомор 1932-1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.
День пам’яті – це нагадування про цінність людського життя, про небезпеку тоталітаризму й важливість історичної правди. О 16:00 українці традиційно запалюють Свічку пам’яті – символ скорботи й незгасної пам’яті про тих, чиї життя були забрані голодом. Пам’ятаючи про трагедії минулого, ми утверджуємо свою силу, єдність і прагнення жити у вільній, демократичній та гідній державі.
До Дня пам’яті жертв голодоморів на абонементі бібліотеки Ніжинського фахового коледжу НУБіП України оформлено виставку-реквієм «Пам’ятаємо. Єднаємося. Не забуваємо», де представлена література, яку на безоплатній основі передала Національна асоціація дослідників Голодомору-геноциду українців.
Де б ти не був, запали Свічку пам’яті!
Ірина Скальницька,
провідний бібліотекар
