ПІДЛІТКОВА АГРЕСІЯ:
ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОРАДИ
Характерна особливість підліткового віку – це перетворення вчорашньої дитини в дорослу людину. Усі сторони розвитку піддаються якісній перебудові, зростає неслухняність, упертість, войовничість, що робить цей вік важким для батьків і педагогів. За кожною зовнішньої реакцією стоїть своя психологічна причина, яку легко проґавити, якщо обмежитися моральною
оцінкою вчинків. Ті дії підлітків, які оцінюються як «шкідливі», «дурні», «некультурні», мають своє психологічне пояснення, що випливає з особливостей даного етапу становлення особистості. Агресія – спосіб усунення перешкоди. Агресивна поведінка – це найбільш поширений спосіб реагування на зрив якоїсь діяльності, на непереборні труднощі, обмеження або заборони. У суспільстві така поведінка називається неадекватною, її мета – усунення перешкоди. На одній із виховних годин, яку провели студенти-практиканти соціально-гуманітарного факультету Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, на прикладі студентів групи ПН171 було досліджено та проаналізовано причини агресивної поведінки і відповідно шляхи її подолання. Дослідження показало, що більшості студентів цієї групи (75%) властива стриманість, але вона не має нічого спільного з байдужістю чи невпевненістю в собі. У випадку необхідності вони здатні підкоряти своїй волі інших людей, не дозволяти їм керувати собою, уміють протиставити невмотивованій агресії власну активну – захисну поведінку. 15 % студентів проявляють у повсякденному житті доброзичливість у ставленні до оточуючих, вважають, що найкращий спосіб спілкування – порозуміння. Деякі студенти (10%) схильні до агресивних імпульсів по відношенню до оточуючих і втрати самоконтролю. Їх агресивність носить наступальний характер і досить часто є невмотивованою з боку інших. Вони часто дають негативні оцінки оточуючим, підвищують тон і використовують лайливі слова.
Підліткам узагалі властиво робити ризиковані необдумані вчинки, вони не завжди зважують наслідки своїх дій, і їх імпульсивні бажання можуть перемогти здоровий глузд. У подібній ситуації дорослий повинен допомогти дитині навчитися контролювати свої дії, виставляючи йому зовнішні обмеження. Потрібно обговорити з підлітком, які його дії є неприпустимими й чому, які санкції його чекають за невиконання ваших вимог. А найважливіше – чітко виконувати умови вашої домовленості. Покарання, як і нагороди, допомагають дитині орієнтуватися в складному й багатогранному світі. Караючи дитину за ті вчинки, які ми вважаємо неприйнятними, ми висловлюємо своє ставлення до того, що він зробив, установлюємо для нього межі допустимого, можливого й неможливого, хорошого й поганого. І тим самим допомагаємо йому структурувати світ. Більш важливим, проте, є питання про міру, ступені і форми покарань.
Ось кілька психолого-педагогічних порад:
-
негативна оцінка повинна завжди стосуватися конкретного проступку, а не особистості в цілому. Поганим може бути те, що скоїла дитина, а не вона сама;
-
ніколи не варто принижувати дитину – фізично чи словами: нічого, крім захисної (часто агресивною) реакції, така поведінка дорослих не викличе;
-
підліткові повинно бути ясно, за що саме його карають;
-
покарання має слідувати відразу за провиною. Звичайно, підліток уже в змозі усвідомити відстрочку покарання, але повідомлено про це має бути одразу після неприємних подій, які заслуговують на покарання;
-
важливо, щоб усі члени сім'ї висловлювали єдність в оцінці тих чи інших дій підлітка. Неузгоджені дії дорослих (мама покарала, тато скасував) найчастіше є маніпуляцією по відношенню до підлітка і не дозволяють дитині самій вибудовувати чітку картину світу – він так і залишається з нерозумінням того, що добре, а що погано;
-
караючи підлітка за провини, не забувайте хвалити його за успіхи. Для гармонійного та здорового розвитку підліткові необхідно своєчасне отримання інформації, особливо від близьких і значущих людей, про те, що його гідності, перемоги і результати помічені.
Необхідно розуміти, що прояви агресії не можна оцінювати однозначно ні як позитивне, ні як негативне явище. Це, перш за все, енергія, необхідна для повноцінного розвитку дитини, і завдання батьків і педагогів – допомогти спрямувати цю енергію в потрібне русло .
Дякуємо студентам-практикантам Ярославу Полегеньку та Оксані Мельник за співпрацю та допомогу в підготовці й проведенні заходу.
Ірина Савченко, практичний психолог
