Нам пощастило жити в дуже гарній країні: в Україні багато місць, які варто відвідати та якими можна пишатися. Кожен куточок нашої Батьківщини багатий на історико-культурні пам’ятки.
Продовжуючи традицію подорожувати, члени гуртка «Життя в стилі ЕКО» у складі груп АН 201 та ОН 201 разом з викладачами Савченко І.Є., Кислою О.М., Литвиненко В.В. відвідали Національний парк «Межигір’я» в селі Нові Петрівці Київської області. Загальна територія становить близько 140 квадратних кілометрів.
Назва «Межигір’я» пов’язана з тим, що ця місцевість розташована в долині, з трьох боків оточена пагорбами. Саме цей затишний куточок між нинішнім Вишгородом і селом Нові Петрівці понад тисячу років тому облюбували ченці, які свого часу побудували тут величний монастир, відомий навіть за межами України. У ньому знаходили прихисток після бойових звитяг представники козацтва. Так, сама природа з її тишею і красою спонукала до споглядального розміреного життя. Тож поступово тут, на території Межигірського Спасо-Преображенського монастиря, на березі Дніпра формувався садово-парковий ансамбль. Вочевидь, краса й спокій цієї місцини спонукала до того, що після монастирського періоду Межигір’я, у радянські часи, тут було облаштовано заміську урядову резиденцію для високопоставлених чиновників. Господарі поступово змінювалися, кожен наступний руйнував садибу попередника й зводив нову.
У 2002–2014 рр. тут розташовувалася приватна резиденція Віктора Януковича. Після втечі екс-президента у 2014 р. Верховна Рада України постановою повернула її в державну власність. Нині на території комплексу розташовано вісім пам’яток історії та археології різного часу, які були відкриті й частково досліджені археологами.
Утім, люди приїжджають до Межигір’я як до популярного парку, де можна відпочити й помилуватися красою природи та ландшафтним мистецтвом, створеним умілими руками.
На жаль, ми не обійшли територію повністю, але насолодитися чудовими краєвидами та гарними місцями змогли: прогулювалися алеями та чаруючою набережною, відвідали невеликий зоопарк та бачили неймовірних кроликів, які живуть без огорожі чи кліток, милувалися неймовірними фонтанами та водоспадами, захоплено споглядали «клубний будинок», що також називають «об'єкт Хонка», погойдалися в гамаках та посиділи на лавках у зоні відпочинку, зробили багато фотографій, які будуть нам нагадувати про цю незабутню подорож.
Стомлені дорогою, але наповнені позитивом, ми повернулися додому, зробивши висновки, що подорожі збагачують духовно, дають можливість усе більше пізнати нового та захоплюють у полон і кличуть уперед.
Юлія Коровай,
учасниця гуртка «Життя в стилі ЕКО»
