Встеляйте квітами дороги, -
Вже проліски цвітуть, розмай,
В день незабутній Перемоги
Ми квіти кидаєм під ноги
Бійцям, що мир несли в наш край.
День Пам’яті і примирення, День перемоги для всіх – особливі дні. Подвиг, здійсненний нашими дідами і прадідами, настільки великий, що його масштабність із часом стає лише яскравішою і помітнішою. Ці дні викликають відчуття безмежної гордості за наш народ та водночас уособлюють героїзм і вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих українських доль, нездійснених мрій і задумів. Ми у вічному боргу перед тими, хто в жорстокій битві отримав Славетну Перемогу, хто у післявоєнні роки відбудовував зруйновану країну.
Минають роки за роками, але ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Не забуваємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Тому, кожного року відзначаємо День пам’яті та примирення й День перемоги, які є нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією.
На жаль, в умовах карантину ми не маємо змоги приймати участь у традиційному мітингу біля Пам'ятного знаку ніжинцям, які загинули у роки Німецько-радянської війни. Проте, у наших серцях ніколи не згасне пам’ять про людей близьких і зовсім невідомих – тих, хто боронив свій отчий край. Схилімо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя.
Вічна пам’ять загиблим воїнам! Честь і слава живим героям!
Валерія Литвиненко, культорганізатор
