У часи, коли інформаційний простір переповнений контентом з усього світу, важливо не згубити власний голос – культурний, мовний, літературний. «Читати українською» - це не просто заклик, а потреба – віднайти себе у слові, у тексті, у спільному досвіді, це запрошення до знайомства з літературою, яка вміє говорити чесно, сучасно й по-справжньому.
Проза українських авторів – це більше, ніж художні тексти. Це література, що говорить про війну і любов, про ідентичність і втрату, про силу, біль і надію. Її читають не тільки заради сюжету – її читають, щоб зрозуміти, хто ми є.
Сучасна українська проза – це вже давно не вузьке коло для «своїх». Це простір, де кожен може знайти книгу, що відгукнеться саме йому. У її центрі – реальність. Часто жорстка, без прикрас, але чесна. І саме така література сьогодні потрібна читачеві – не вигадана утопія, а близька правда.
Чому варто читати українське?
-
Своє ближче. У текстах українських авторів – наша мова, наші реалії, наші виклики. Це література, яка говорить про нас і до нас.
-
Підтримка культурного фронту. У час війни читання українською – це форма опору. Це спосіб зберегти ідентичність. Українська книжка – це зброя.
-
Якість, що не поступається. Сучасна українська проза – це «не менше, ніж», це «по-іншому, але на рівні». Вона емоційно насичена, мовно багата і тематично актуальна.
-
Різноманітність жанрів. Від гостросюжетних романів і трилерів до глибоких психологічних драм – українська література вже давно перестала бути «тільки про село».
Тож, якщо вас захоплює глибока інтелектуальна проза – перегляньте Оксану ЗАБУЖКО. Хочеться історій з душею – читайте Мирослава ДОЧИНЦЯ. Шукаєте динаміку й національний дух – відкрийте Василя ШКЛЯРА. Цікавить соціальна драма – Люко ДАШВАР ваш вибір. Любите філософію і тишу – зверніться до Андрія ПРОЦАЙЛА. Хочете відчути, як б’ється серце Донбасу – беріть ЖАДАНА.
Сьогодні, як ніколи раніше, читати українською – це не просто модно. Це усвідомлений вибір. Це більше, ніж просто споживати контент. Це прояв довіри до своїх авторів, своєї мови, своєї культури. Це відкриття сильних історій, глибоких смислів і нових імен. І якщо ви ще не відкрили для себе сучасну українську прозу – саме час це зробити.
Ірина Скальницька,
провідний бібліотекар
