Мова – найбільший скарб будь-якого народу. Тисячоліттями, віками, роками плекала її земля предків, передавала з покоління в покоління, збагачуючи дедалі більше народну душу і водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що занепад мови – це зникнення нації. Якщо ж мова стає необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає нація і держава.День української писемності та мови відзначають 9 листопада. Це свято було встановлено указом Президента України в 1997 році на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця й починається писемна українська мова.
9 листопада до Дня української писемності та мови «Українським радіо» традиційно проведено сімнадцятий за ліком радіодиктант національної єдності, який транслювався у прямому ефірі. Девіз цьогорічного диктанту – «Нас багато. Ми різні. Але нас об’єднує спільна мета».
Перший радіодиктант прозвучав у ефірі у травні 2000 року до Дня перепоховання Тараса Шевченка. Цей проект розрахований не лише на тих, хто досконало знає українську мову, а й тих, хто її вивчає. До міжнародного проекту долучаються радіослухачі у 20 країнах, незважаючи на час доби. Наймолодшому учаснику написання радіодиктанту національної єдності було 2 роки і 3 місяці, найстаршому – 96 років, і він писав усі радіодиктанти, починаючи з 2000 року.
Цього року долучилися до написання радіодиктанту студенти, викладачі та співробітники Ніжинського агротехнічного коледжу. Звісно ж, було хвилювання, але відчуття єдності з українцями всього світу додало впевненості - і результат, сподіваємося, буде гарним.
Любімо і шануймо українську мову – одну із
наймилозвучніших, найбагатших, найпоширеніших
і найкращих мов у світі!
Не говори: в нас мова солов’їна
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці — доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає.
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б’є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови — не створити нам держави,
Доріг тернистих — не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві —
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов’їна,
Бо мова — глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці — доля України,
Космічна нерозгаданість віків.
Микола Лотоцький
Тетяна Шеїн, заступник директора з навчально-виховної роботи
Ольга Кисла, викладач циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін
